Список з сум’ян які у свій час так чи інакше прославляли своє рідне місто досить великий. Лише перелік цукрозаводчиків та їх доброчинств може зайняти не одну годину. Але ми сьогодні розповімо про людину, яка прославляла Суми на всю Європу ризикуючи власним життям. Докладніше про те, як відомий концесіонер іноземних автівок у Сумах Едуард Кайдановський брав участь в автоперегонах читайте на sumski.com.ua.
Таємничий поляк
На початку XX століття Едуард Кайдановський був вельми відомою людиною у Сумах. Він вважався тим, хто першим збудував тут електростанцію і почав продавати електроенергію, освітлювати місто. Він один із перших почав їздити по місту на автомобілі, або як говорили наприкінці ХІХ століття, на моторі. Він став офіційним дилером однієї з американських автокомпаній і автівки цієї марки купувала у повітовому місті російської імперії вся російська імперія.
Як пан Кайдановський з’явився у Сумах точно не відомо. Є версія, що його, як одного з талановитих інженерів у Суми на роботу у Машинобудівних майстернях запросив Павло Іванович Харитоненко. І це життєствердна версія, адже Едуард Лукич закінчив один з найпрестижніших вишів того часу у Європі: Рижський політехнічний університет. Про це опосередковано говорить той факт, що перша Сумська електростанція була збудована Кайдановським в безпосередній близькості від головної контори сім’ї Харитоненків на вулиці Троїцькій. Та й свій незвичайний будинок він збудував поряд з Троїцькою.
Кайдановський і “Мітчел”
На початку XX століття автомобільний бум захопив російську імперію. Не залишилось на узбіччі процесу і повітове містечко Суми. Але якщо в 1900 роках авто купувались у столицях, то в 1910 роках його вже модна було замовити не виїжджаючи за межі міста. Особливо виділявся на цьому фоні молодий, красивий, епатажний поляк Кайдановський. Що він зробив: в той час, як, наприклад, харківські автосани пропонували покупцям “Бенци”, “Форди” чи “Фіати” молодий бізнесмен пропонував купити у нього американський “Мітчел”. Пропозиція була оригінальна і не грошовита для клієнтів. Крім того, пан Кайдановский продавав американські “Форди” та французькі “Дарраки”.
У нього ж можна було придбати закордонні моторні оливи, запчастини до авта, а також моторні човни власного виробництва. До слова, краєзнавці стверджують, що представництво компанії “Мітчел” й склад підприємця Кайдановського знаходились у приміщенні старого корпусу Палацу дітей та юнацтва.
Москва – Берлін – Париж
Перший хто взяв участь в автоперегонах із сум’ян був у 1912 році Іван Лещинський. Він проїхав трасою Москва – Рязань.
Та найризикованішим автоперегонником все ж таки був Едуард Кайдановський.
У 1913 році він погодився на участь у перегонах Москва – Берлін – Париж на своєму перегоновому, міг “давати” 24,5 км за годину, “Мітчелі”. Більш того, він залучив у свою команду племінника, який був на той час студентом, як шофера. До слова, всього у перегонах взяло участь 18 екіпажів.
Що цікаво, як розповів історик Дмитро Кудінов, відстань по території російської імперії вимірювалась у верстах, а коли екіпажі виїжджали на європейські дороги то в кілометрах.
Коли авто виїхало на кордон з Литвою, то сталася аварія, ледь не збили екіпаж запряжений конями, які дуже злякались автомобіля. Кайдановський маневрував на дорозі, щоб уникнути зіткнення, виїхав не узбіччя і врізався в камінь. Ремонт затягся аж до ранку, не дивлячись на те, що Едуард Лукич був дуже досвідченим механіком.
У підсумку добравшись до Парижу, нагород екіпаж сум’ян не отримав, але участь у перегонах не лише принесли дивіденди Кайдановському як бізнесмену, але й посприяли популяризації Сум у Європі.