У Бориса Романовича Гмирі, знаного українського оперного співака була добра традиція. Де б він не гастролював, він завжди виконував твори на вірші Тараса Шевченка або просто співав українські народні пісні. Одного разу на концерті в Піднебесній, публіка змусила його декілька разів виконувати безсмертне “Реве та стогне Дніпр Широкий”, і він виконував. Про історію становлення відомого українського й світового співака читайте на sumski.com.ua.
Хліб ділили ниткою
Народився Борис Гмиря у 1903 році у маленькому містечку Лебедин, нині Сумської області у дуже бідній сім’ї. Його сім’я була настільки бідною, що їм інколи доводилось хліб на обід ділити ниткою. Тому підрісши Борис не цурався жодної роботи. Працював де платили, був вантажником, кочегаром. Потім одноосібно перебрався до Севастополя, де теж брався за будь-яку роботу, наприклад, працював матросом на торговельних судах. Та все одно заробляв не багато й дуже часто не доїдав.
Зате працюючи вантажником й носячи вантажі по 5-6 пудів хлопець дуже сильно підірвав собі спину. Але все одно допомагав рідним чим міг.
Під час Голодомору 1933 року Борис втрачає батька й сестру. Хлопець дивом зміг врятувати свою маму.
Освіта з відзнакою
А перед тим, Борис Гмиря вирішив здобути освіту й вступив до Харківського інженерно-будівельного інституту. А вже через кілька років по його закінченню, до слова, він закінчив інститут з відзнакою, стає аспірантом Харківського науково-дослідного вишу. Кар’єра Бориса прямує вгору, він навіть написав наукову статтю.
Але у 1939 році Борис Гмиря, також з відзнакою, закінчив Харківську консерваторію. Навчався Борис на курсі у знаменитого в ті часи педагога Голубєва, який і собі був учнем відомого італійця, славнозвісного Бугамеллі. Справи з вокалом були настільки втішними, що ще не закінчивши творчий виш Гмиря починає співати на сцені Харківського оперного.
Співак пропрацював тут аж до 1857 року. Борис Гмиря мав голос вельми широкого діапазону та практично безмежних виразних можливостей м’який, красивий тембр. Він дуже любив виконувати українські народні пісні, багато їх знав. Крім того, співав західні романси. Оскільки в ті часи протистояння країн заходу і соціалістичного табору набуло вселенських масштабів, то гастролювати Борису Романовичу дозволялось лише в країни союзників, тобто соціалістичного табору. До розвинутих країн, таких як США, Канада, Італія, Англія, Нідерланди його не пускали, хоча в ті часи надходило безліч заявок. Що цікаво відповідь на ті заявки була одна й та сама: “Гмиря хворий”.
Без України ніяк
Під час Другої світової війни Борис Гмиря був в окупації й спершу працював у Кам’янець-подільському, куди німці перевезли Полтавський музично-драматичний театр, а пізніше коли місто було звільнене Червоною армією, то у місцевому музично-драматичному театрі. Цього факту з біографії співака радянська влада не могла йому пробачити й вона почала мститися. Коли Гмиря знову почав працювати в Київському оперному, його змушували виконувати не звичні басові арії, а давали співати ті партії, які зазвичай виконує баритон або навіть тенор. Нездорове ставлення до себе з боку керівництва театру, змусило співака звільнитись. Він зайнявся виключно гастрольною діяльністю, концертував аж до кінця свого життя.
Слід сказати, що за своє життя Борис Гмиря отримував безліч пропозицій співати, як в радянській Москві чи Ленінграді, так і за кордоном. Його запрошували в Париж та Нью-Йорк. Але він не бачив існування поза кордонами своєї Батьківщини.
Єдине, що він дозволяв собі, так це виконувати світову оперну класику у своєму перекладі українською мовою.