Давид Бурлюк: як уродженець Сумщини став одним із засновників світового футуризму
Давид Бурлюк — видатний художник, поет і теоретик авангарду, якого називають «батьком світового футуризму». Народжений на Сумщині, він пройшов творчий шлях від українського хутора Семиротівщина до мистецьких центрів Європи та Нью-Йорка, ставши яскравим представником модернізму ХХ століття. У його творчості поєдналися експерименти з кольором і формою, захоплення новаторськими напрямами мистецтва та інтерес до української історії, козацької спадщини й національних образів. У цій статті на sumski.com.ua розповідаємо про біографію Давида Бурлюка, його внесок у розвиток футуризму, картини на українську тематику та місця на Сумщині, пов’язані з життям і творчістю митця.
Степове коріння: дитинство на Сумщині та козацьке походження
Особистість і творчий світогляд Давида Бурлюка формувалися під впливом українського степового краю. Майбутній художник народився на хуторі Семиротівщина поблизу Лебедина, на території сучасної Сумської області. Він неодноразово наголошував на своєму козацькому походженні й називав себе «татарсько-запорізьким футуристом».
Зв’язок з рідною землею, її природою та історичним минулим став важливою частиною світосприйняття митця. Українські мотиви простежувалися в його творчості, а козацька спадщина була одним з джерел його творчої самоідентифікації. Водночас Бурлюк вирізнявся прагненням до свободи самовираження, експериментів і руйнування усталених мистецьких канонів.
Його темперамент і вміння залучати людей до нових творчих пошуків добре передає жартівливий девіз:
«Сам бурлю і вас бурлю».
Ця гра слів стала своєрідним відображенням характеру художника — енергійного, іронічного та схильного перетворювати будь-яку зустріч на привід для мистецької дискусії.
Будівничий авангарду: як Давид Бурлюк став одним із засновників футуризму
Художню освіту Давид Бурлюк здобував у різних європейських мистецьких центрах. Він навчався в художніх училищах Казані та Одеси, Королівській академії образотворчих мистецтв у Мюнхені, а також у паризькій студії художника Фернана Кормона. Знайомство з різними мистецькими школами допомогло йому сформувати власний стиль, який поступово відійшов від традицій академічного живопису.
На початку XX століття Бурлюк став активним організатором авангардного руху. Він не лише експериментував із живописом і поезією, а й об’єднував навколо себе художників та літераторів, які прагнули оновити мистецтво. Його діяльність була пов’язана з кількома новаторськими об’єднаннями, зокрема «Бубновим валетом» і мюнхенським колом авангардистів. Водночас Бурлюк був одним з ключових учасників формування футуризму.
Важливими етапами цього процесу стали:
Об’єднання «Гілея».
У 1910-х роках Бурлюк долучився до створення та розвитку цього творчого осередку, який став одним з центрів футуризму. Навколо нього згуртувалися поети й художники, зацікавлені в експериментах з формою та мовою.
Маніфест «Ляпас громадському смаку».
У грудні 1912 року вийшов маніфест, співавтором якого був Бурлюк. Його автори закликали відмовитися від усталених літературних авторитетів і традиційних естетичних норм, проголошуючи право нового мистецтва на власну мову та форми.
Турне футуристів.
У 1913–1914 роках Бурлюк брав участь в організації виступів, лекцій і поетичних вечорів у різних містах. Публічні акції футуристів привертали увагу завдяки незвичній манері виступів, провокаційним заявам і прагненню шокувати консервативну публіку.
Видавнича діяльність.
Бурлюк підтримував поширення нових мистецьких ідей через друковані видання. Серед проєктів, із якими пов’язують його діяльність, — «Перший футуристичний журнал» 1914 року та «Газета футуристів» 1918-го.
Завдяки організаторському таланту, мистецьким експериментам і активній публічній діяльності Давид Бурлюк став однією з центральних постатей раннього футуризму. Його внесок полягав не лише у власній творчості, а й у створенні середовища, в якому нові художні та літературні напрями могли розвиватися й поширюватися.
Українська тема та національний колорит у живописі Давида Бурлюка
Попри захоплення кубізмом, експресіонізмом і футуризмом, Давид Бурлюк зберігав у своїй творчості виразний зв’язок з українською культурою. Національні мотиви простежуються не лише в сюжетах його картин, а й у колористиці. Художник використовував насичені жовтогарячі, зелені, жовті та глибокі сині відтінки, які надавали полотнам особливої енергії та виразності.
Українська тематика не зникла з його творчості навіть після еміграції. Бурлюк повертався до образів козацтва, історичних постатей і повсякденного життя, переосмислюючи їх крізь призму авангардного мистецтва. Серед робіт, які пов’язують з українськими мотивами, називають:
«Святослав»;
«Козак Мамай»;
«Запорожці в поході»;
«Тарас Шевченко»;
«Рибалки».
За різними оцінками, творча спадщина Бурлюка налічує понад 15 тисяч картин. Навіть перебуваючи далеко від батьківщини, митець прагнув представити свої роботи українській публіці. У 1962 році він звернувся до представників київського музею з пропозицією організувати в столиці масштабну персональну виставку. У листі художник писав:
«Дорогі друзі – директорат музею; я, Давид, Маруся (дружина) і наш художній директор можемо привезти на Україну в Київ у ваш музей виставку Бурлюка… Добре було б цю виставку організувати на рідній землі Бурлюка Україні».
Однак задум не вдалося реалізувати. Радянська влада не підтримала ініціативу, і виставка, яка мала успіх у Європі, після Праги не продовжила свого маршруту до Києва. Так спроба художника повернути власну творчість на батьківщину залишилася нереалізованою.
Світова еміграція: від японського прориву до американського визнання
Після революційних подій 1917 року атмосфера епатажу та творчої свободи зникла, і Бурлюк був змушений виїхати за кордон. У 1918–1920 роках разом з художником Віктором Пальмовим він прямує через Сибір на Далекий Схід, а згодом — до Японії.
Перебування в Японії (1920–1922) стало справжнім проривом для місцевого мистецтва. Бурлюк організував першу в цій країні виставку західного авангардного мистецтва. З 473 представлених робіт 150 належали пензлю Бурлюка. Загалом за два роки він написав понад 300 картин з японськими пейзажами та побутом.
З 1922 року митець постійно мешкав у США. У Нью-Йорку він продовжував активну діяльність:
Протягом 1930–1966 років видавав авторитетний мистецький журнал Color and Rhyme («Колір і рима»).
У 1950-х роках відкрив власну картинну галерею.
Активно гастролював з виставками по всьому світу: в Австралії, Італії, Чехії, Франції та Німеччині.
Помер Давид Бурлюк 15 січня 1967 року в Нью-Йорку. Згідно з його останньою волею, прах митця був розвіяний над водами Атлантичного океану.
Повернення додому: як Сумщина вшановує видатного земляка
Впродовж тривалого часу ім’я Давида Бурлюка залишалося недостатньо представленим в українському культурному просторі. Сьогодні його творчу спадщину поступово відкривають заново: дослідники вивчають біографію художника, музеї презентують його роботи, а культурні та туристичні ініціативи нагадують про зв’язок митця із Сумщиною.
Важливу роль у цьому процесі відіграє його мала батьківщина. Саме тут з’явилися проєкти, покликані зберегти пам’ять про відомого представника світового авангарду.
Серед ініціатив, присвячених Давиду Бурлюку, варто згадати:
Проєкт «Будетлянин Давид Бурлюк».
Його започаткували до 125-річчя від дня народження художника за участі представників обласного художнього музею та науковців. Ініціатива була спрямована на дослідження й популяризацію творчості митця.
Туристична артлокація «Урочище Бурлюк».
Простір облаштували на місці колишнього хутора Семиротівщина, де народився художник. Локація дає змогу відвідувачам ближче познайомитися з історією його родинного краю.
Burluk Room і музейний простір у Сумах.
У мистецькому дворику «АртДвір» на вулиці Воскресенській створили інтерактивний простір, присвячений Бурлюку. Тут відвідувачі можуть ознайомитися з тематичними експонатами, а також завітати до кав’ярні BurluKava.
Колекція Сумського обласного художнього музею.
У музейному зібранні представлені твори художника, серед яких називають «Пейзаж. Штат Нью-Мексико» (1949) та «Мері Роз та її близнюки» (1940). Окреме місце посідає картина «Краєвид на морському узбережжі» (1921), подарована музею у 2013 році японським дослідником Акірою Судзукі.
Давид Бурлюк — одна з ключових постатей раннього футуризму та художнього авангарду. Народжений на Сумщині, він став учасником міжнародного мистецького руху, впливав на розвиток нових художніх напрямів і об’єднував навколо себе митців, які прагнули переосмислити традиційне мистецтво. Повернення його імені до українського культурного контексту відбувається через музейні колекції, дослідницькі проєкти та туристичні маршрути. Для Сумщини це не лише спосіб вшанувати видатного земляка, а й можливість розповісти ширшій аудиторії про українське коріння представника світового авангарду.
