Відомий український поет-лірик, перекладач, публіцист Павло Грабовський, який завжди мріяв і боровся за свободу України від імперського рабства помер у далекому руському Тобольську. Детальніше про становлення уродженця Охтирщини як українського поета читайте на sumski.com.ua.

Чорний переділ

Павло народився у 1864 році у селі Пушкарне Охтирського повіту у сім’ї паламаря. До слова, село сьогодні називається Грабовське. Сім’я жила дуже бідно. Але Павло Грабовський здобув освіту закінчивши Охтирську бурсу. Після чого вступив до Харківської духовної семінарії. 

Саме у семінарії юний Павло завів не бажані знайомства. До прикладу він познайомився з представниками народницької організації “Чорний переділ”. Це була таємна організація народників-терористів, яка на той час, а це 1881 рік, налічувала близько 500 осіб. Окрім того, Павло займався політичною самоосвітою, штудіював політичну літературу, цікавився проблемами простого народу.

Саме за зв’язки із цією організацією Павла Грабовського виключили із семінарії, а пізніше ще й заарештували. У нього був проведений обшук, під час якого поліціянти виявили недозволену літературу, протиурядові папери. Все це призвело до того, що Павло Грабовський наступні три роки живе під наглядом місцевих жандармів. Грабовський навіть переїздить жити у село, але не може знайти там роботу. 

Перший арешт

Через довгих три роки з нього знімають нагляд, й Павло має змогу переїхати до Харкова. Тут він знаходить роботу, влаштувавшись у газетну редакцію. При тому, що Павло Грабовський щойно вийшов з-під нагляду, припиняти революційну діяльність він не збирався. Паралельно майбутній поет займається самоосвітою й пробує свої сили у літературі.

У 1885 році Павло Грабовського відправляють на військову службу. Він став піхотинцем і почав службу неподалік Харкова. Та невдовзі поет дуже свариться з командиром, за що й заробляє від нього перевід до Середньої Азії. Не встиг він доїхати на місце призначення, як з’ясовується, що Грабовський був активним членом “Чорного переділу”. 

У підсумку його доправили до Харкова й кинули до в’язниці. Після всього цього поет дізнався, що їде до Сибіру відбувати покарання, довжиною у п’ять років. Уже перебуваючи у засланні поему написав поему “Текінка”, видав перші ліричні поетичні твори. 

Далі більше. Під час епатування Грабовський знайомиться з народовольницею Надією Сигидою. Її відправили до жіночої тюрми, а поета до Іркутська.

Павло Грабовський завжди пам’ятав цю прекрасну жінку і мужню революціонерку, він присвятив їй кілька своїх віршів.  

У засланні поет разом з товаришами пише листа російському уряду в якому вимагає припинити знущання з в’язнів. 

Іван Франко та інші

Але саме у засланні у творчому житті поета відбувається переломний момент. Він починає листування з Іваном Яковичем Франком, переписується з львівськими часописами, надсилає їм свої вірші. Так у 1890 році на шпальтах галицьких газет вперше з’являються його твори. Окрім написання власних творів, Павло Грабовський займається перекладом. Саме там він переклав безсмертного “Фауста” Гете, перекладає та адаптує вірші відомого поета Якубовича. І саме в цей час і в цьому місці починається робота з написання поеми “Бурятка”.  

Крім того, Павло Арсенійович продовжував друкувати свої вірші у Львівських періодичних виданнях, що дозволило назбирати грошей на видання своєї поетичної збірки “Пролісок”.

Увесь цей час поет дуже багато працював. Він був писарем у ветеринарній дирекції, коректором текстів, а ще він приватно навчав дітей. Але здоров’я було вже підірване й у 1902 році Павло Грабовський помер на чужині у Тобольську.