Саме так його називали через головну пристрасть – мистецтво. Іван Кавалерідзе не полишав своєї роботи, не дивлячись на обставини, та радів кожному дню.
Він народився на Сумщині і мав цікаве походження. Чи здогадувались нащадки грузинського князівського роду Кавалерідзе, що їх син стане відомим діячем? Мабуть, ні. Суми Скі розкажуть про шлях Івана до слави.
Родину привезли в Україну
Його дитинство розпочалось на Сумщині. Родину Івана після завоювання росією Кавказу перевезли на Україну. Дитинство хлопчик провів у селі Талалаївка на Полтавщині, а земську школу закінчив в 1899 році.
Відомо, що він поїхав вступати в Київське художнє училище, а згодом до Петербурзької академії мистецтв. Йому вдалося потрапити на навчання в приватну студію Наума Аронсона в Парижі.
Цікаво те, що навички майбутнього скульптора вже простежувались в ньому в досить юному віці. Він полюбляв ліпити з глини людей та тварин, а вперше таке захоплення помітив дядько юнака.
Скульптор
Іван Кавалерідзе є автором пам’ятників відомим українським діячам. Цікаво, що період Української революції в творчості діяча відзначився найбільшою плідністю. Наприклад, пам’ятник Богдану Хмельницькому в Чернігові, Тарасу Шевченку в Полтаві та багато інших. На Сумщині за його проєктом вдалося звести перший пам’ятник у повний зріст Тарасу Григоровичу Шевченку.
Насправді, даний перелік досить довгий і є яскравим підтвердженням плідної роботи автора – Івана Кавалерідзе. Останні роботи митця відрізнялися від попередніх, адже в радянські часи Іван Кавалерідзе поєднував національні мотиви з відверто більшовицькою пропагандою. Це був складний період життя митця, отож після цих творів він взяв паузу.
Кіно та Іван Кавалерідзе
З 1928 по 1933 роки чоловік працював сценаристом, режисером на Одеській кіностудії, згодом перейшов на Київську кіностудію. В 1929 році глядачі побачили Івана Кавалерідзе в фільмі «Злива», який не зберігся до наших днів.
В фільмі Іван Петрович спробував поєднати мистецтво скульптури з кінематографом. Він хотів розповісти історію України за останні 200 років, статичні композиції змінювали одна одну – це додавало динаміки фільму. За «Зливу» Іван Кавалерідзе отримав різку критику.
Були й інші фільми:
- «Коліївщина» 1933 року. Дана кінострічка стала однією з перших звукових робіт. Над нею режисеру, сценаристу довелося досить сумлінно попрацювати, адже один лише сценарій переробляли 17 разів. Причиною цього були втручання з боку радянської влади;
- цікавою роботою є фільм «Прометей». Сюжет побудований навколо українського селянина, який змушений воювати за царя з Шамілем. Після виходу стрічки режисер знову зіштовхнувся з критикою, а згодом радянська влада заборонила йому працювати з молоддю та знімати будь-які історичні роботи.
Створення перших українських кіноопер
Невтомна праця Івана Кавалерідзе дала свої плоди. Так в 1936 році вийшла «Наталка-Полтавка», а наступного року – «Запорожець за Дунаєм».
До кінематографу повернувся лише через довгі 20 років. Він випустив стрічку «Григорій Сковорода» (1959р.), а згодом і «Повію» (1961 р.).
В повоєнний час він знову почав займатися встановленням пам’ятників. В 1978 році діяч помер, його поховали на Байковому цвинтарі.
Іван Кавалерідзе з Сумщини увійшов в історію не лише як талановитий скульптор, але й як режисер, сценарист, автор перших українських кіноопер. Українська тематика – це було його покликання, хоча й зазнавав Іван Петрович через це критики від радянської влади. Попри цькування він продовжував робити те, що вмів краще за все – займався скульптурою та писав. Його твори є надбанням українського народу.
