Творчість відомого українського художника-живописця, графіка, письменника етнографа, краєзнавця, людини яка заснувала художній музей у Сумах, Никанора Онацького нерозривно пов’язана з рідним краєм. З  Лебединщиною де він викладав, вдосконалював свій хист до малювання і Сумами, де прожив найактивніші 20 років свого життя. Докладніше про творчий доробок художника читайте на sumski.com.ua.

Хист до малювання 

Никанор Онацький народився у 1874 році у маленькому селі Хоменки, нині Липоводолинського району на Сумщині. У нього було два брати й дві сестри. Навчатись почав тут же, закінчивши початкову сільську, а потім Гадяцьку повітову земську школу. Багато працював у рідному хуторі. Але хист до малювання не залишив Никанору вибору і він поїхав навчатись до Строганівського училища у Москві. Провчившись там рік, приїхав в Україну і навчався в Одесі.

Пізніше відправився до Петербурга де став слухачем у художньому училищі при Імператорській академії мистецтв. Тут образотворчому мистецтву його навчав сам Ілля Рєпін. Тут же в Петербурзі відзначився відвідинами найрізноманітніших заборонених гуртків, в яких виступали за захист і процвітання української культури. Закінчивши навчання повернувся в Україну й оселився спочатку в Лебедині, а потім у Сумах.

Лебединський період

Никанор Онацький поселився у Лебедині в 1906 році й прожив тут аж до 1913. Художник займався не лише викладанням живопису, малюнку та історії мистецтва. Саме в Лебединський період він створює такі картини як, “Останній сніг”, “Пасіка”, “Надвечір’я”, “Дзвін” та інші. В цих картинах він показує реалістичний народний український побут. З цими та іншими картинами Никанор Онацький відвідує виставки, які відбуваються в Києві та Полтаві. Деякі з полотен були свого часу надруковані як листівки. 

Саме в Лебедині художник удосконалює свою малярську майстерність. Він працює в найрізноманітніших жанрах образотворчого мистецтва. При невибагливих сюжетах своїх полотен й невеликих форматах картин, він дуже вдало поєднує різні жанри. Бере звичайні буденні речі й вписує їх в пейзажний простір, причому робить це дуже органічно, залишаючі картині позитивний бадьорий настрій. До прикладу на картинах Онацького можна бачити мазанку, українську піч, прядильний станок тощо, адже всі ці речі оточують селянина. Крім того, заслуговує уваги те, як Онацький своєрідно передає світлотіньові ефекти на картинах, характери селянських типажів, підкреслюючи поезію здорового буття на селі.  

Сумське двадцятиліття

У Суми сім’я Онацьких перебралась у 1913 році. Цей період життя художника дослідники вважають періодом активної творчої роботи. До того ж не слід забувати про те, що Никанор Харитонович займався педагогічною діяльністю та громадською роботою. У Сумах художник навчає дітей у реальному училищі малюванню, географії, кресленню і того ж малюванню у Сумському військовому училищі. 

Не забуває він і про мистецтво у власному виконанні. 

Про це говорить той факт, що на організованій Онацьким першій Сумській художній виставці експонувалося близько п’ятдесяти робіт митця, які він створив на матеріалах рідного краю. 

У творчості художника втілені найкращі традиції українського реалістичного мистецтва другої половини XIX – початку XX століть. На сьогодні мистецька спадщина Онацького налічує понад триста творів живопису й графіки. Займався художник й оформленням книг, на основі його робіт створювались поштові листівки.Він розробляв орнаменти для фресок, якими прикрашали місцеві будинки культури тощо.