Коли у 1934 році Остапа Вишню заарештували за спробу організації вбивства одного з керівників комуністичної партії, на допиті слідчий НКВС запитав гумориста, чи знає той за що його арештовано. На що Вишня відповів, що вони б ще його заарештували за зґвалтування Клари Цеткін. Докладніше про життя відомого письменника, гумориста читайте на sumski.com.ua.
Військовий фельдшер Губенко
Микола Губенко, а саме таке справжнє ім’я Остапа Вишні, народився у 1889 році у малому селі біля містечка Грунь, що на Охтирщині. У сім’ї Губенків було сімнадцятеро дітей, Микола був другим. Він закінчив початкову школу, а потім двокласну в містечку Зіньків. З дитинства захоплювався творчістю Миколи Гоголя. Його безсмертний твір “Тарас Бульба” знав на пам’ять, зачитавши книжку, в прямому сенсі, до дірок. До слова псевдонім запозичено саме у Гоголя. Остапом, як відомо, звали старшого сина Тараса Бульби. А Вишнею Микола став того, що дуже вже полюбляв ці ягоди, дерева з якими у ті часи росли на Охтирщині біля кожної хати.
Після закінчення початкового навчання поступив до військово-фельдшерської школи у Києві, де й здобув медичну освіту. Під час Першої світової війни молодий фельдшер працював у хірургічному відділенні Південно-Західної залізниці. Після української революції у 1919 році Микола Губенко вже був керівником медично-санітарного управляння міністерства залізниць УНР. Природно, що в ті буремні часи він був знайомий і зблизився з багатьма офіцерами Дієвої та Української галицької армій УНР. До слова Микола мав неабиякий хист до медицини, тому врятував життя багатьом військовим, хоча так і не став лікарем.
Літературна діяльність
Літературну діяльність Микола Губенко розпочав у 1919 році у місті Кам’янець-Подільський. Спочатку він взяв собі псевдонім Павло Грунський. Тоді у газеті “Народна воля” був опублікований фейлетон “Демократичні реформи Денікіна”. А у 1921 році під матеріалом у газеті “Сільська правда” “Чудака, їй богу” він вперше підписався як Остап Вишня.
Крім того, у цей час Остап приділяв велику увагу громадській діяльності. він співпрацював з літературними об’єднаннями “Плуг” та “Гарт”, де редагував матеріали. Він був першим редактором журналу “Червоний перець”. До того ж Остап Вишня співпрацював в оргкомітеті Української спілки письменників.
У 1923 році побачила світ його перша збірка “Діла небесні”. У середині 20-их – 30-их років Вишня видає збірки фейлетонів та гумористичних оповідань із серії “Вишневі усмішки” – “Вишневі усмішки сільські”. Далі були “Вишневі усмішки кримські”, “Вишневі усмішки кооперативні”, “Вишневі усмішки театральні” й “Вишневі усмішки літературні” тощо. До того ж у 1928 році вийшло перше чотиритомне видання “Усмішок” Остапа Вишні.
Арешт, заслання, наказ на розстріл
Більшовики перший раз заарештували Остапа вишню у 1934 році. Йому “шили” справу по організації вбивства українофоба, II секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Гуморист їде відбувати покарання в Ухтимсько-печорський табір. Такий цікавий факт, вже через кілька років, самому секретарю ЦК КП(б)У Постишеву висувають звинувачення у зраді й розстрілюють.
У 1937 році Остапа Вишню мали б розстріляти. Його переводять до іншого табору, де він чекає вироку судової “трійки”. Та щось пішло не так, через погодні умови, і поки все налагодилось, начальника табору самого засуджують і вбивають, а документи на старту Вишні десь губляться.
У 1943 році Микита Хрущов, на прохання Олександра Довженка, умовляє Сталіна звільнити Остапа вишню, для того, щоб він своїми творами надихав на боротьбу й підіймав бойовий дух радянських солдатів, які воювали з німецькими фашистами. Таким чином Остап Вишня був врятований від подальших репресій.