Він увійшов в історію як один з талановитих митців Сумщини. Дмитро Бортнянський з міста Глухів став композитором та хоровим диригентом, музичним педагогом. Більше про історію успіху відомого містянина розкажуть Суми Скі.
Юність композитора
Дмитро народився в Глухові, в родині міщанина. Його рід походив із Західної України. Батько, Стефан Шкурат, народився в селі Бортне на Лемківщині, в Галичині. Через наступ католицизму родині Дмитра довелось тікати, тож вони оселились в місті Глухів (відомій гетьманській столиці), змінився прізвище на Бортнянський (на честь рідного села). Батько видатного композитора був козаком. В деяких історичних джерелах є згадка, що він входив в полк українського гетьмана Кирила Розумовського.
Початкову освіту хлопець здобув у Глухівській співацькій школі, а в юнацькому віці його відправили на навчання до Санкт-Петербургу через його співочі здібності.
Він навчався в керівника хорової капели – Бальдессара Ґалуппі та показав себе найкращим чином. Саме тому його виділив вчитель, забравши в Італію отримувати освіту в знаменитій Болонській академії. Цікавим є той факт, що в Італії в той час навчався Моцарт.
Отримуючи освіту в Італії, в цій особливій атмосфері, сумчанин Бортнянський, подібно до Моцарта, почав писати класичні опери з античними сюжетами.
У віці 28 років він повернувся до Санкт-Петербургу, розпочавши кар’єру композитора, працюючи придворним капельмейстером, а трохи згодом капельмейстером «малого двору» князя Павла Петровича. Вдалося Дмитру отримати і найвищу посаду та протриматися на ній до кінця життя.
Можливо, здивує читача той факт, що капела переважно складалася з талановитих учнів –випускників рідної Глухівської співацької школи. Навчання в Україні стало міцним фундаментом для подальшого здобуття високого мистецького рівня.
Шлях до визнання
Дмитро Бортнянський народився в 1771 році, а помер в 1825 році, але за 48 років він встиг поповнити музичну історію України. Найбільшого визнання та слави Дмитру Бортнянському принесли хорові твори, адже він створив новий тип хорового концерту.
Серед його творів особливої уваги заслуговують такі композиції:
- кантати: «Любителю мистецтв», «Стрітення Орфеєм сонця»;
- гімни: «Гімн Спасителю», «Предвічний та необхідний»;
- увертюра до опери «Алкід» 1778 року;
- найпопулярнішою оперою Дмитра Бортнянського вважають «Сокіл», 1786 року;
- однією з найпопулярніших хорових творів композитора є «Херувимська» («Іже херувими»;
- хорал «Многая літа».
Духовна музика, написана Дмитром Бортнянським, користувалася за життя композитора та після його смерті небувалою популярністю. Це проявлялося в перекладах для фортепіано, псалтиря, його композиції постійно видавалися.
Музикознавці стверджували, що в роботах композитора простежується «український ген», тобто не лінійний розвиток (через прямі запозичення, цитування), а через фактурні прийоми.
Його час та слава
Дмитро Степанович Бортнянський помер в 1825 році в Петербурзі, але його поховали на Смоленському кладовищі.
Це один з багатьох видатних українців, який свого часу прославив російську імперію, а згодом його ім’я привласнила сучасна росія. Видатний земляк більшу частину свого, не надто довгого життя, провів далеко від України, але все ж є яскравим прикладом митця нашої культури.
Доречно додати, що саме Дмитро Бортнянський став першим музикантом українського походження, який отримав вищу освіту за кордоном. Українець вперше здобув письмові схвальні відгуки в місцевих газетах. Закордонні критики відзначали різноманітність його робіт та майстерно побудований сюжет. Твори Дмитра Бортнянського зустрічали незмінними оплесками глядачів.
Його роботи – це безцінний спадок музичної культури.
