Анна Карпенко, відома під сценічним псевдонімом Moann, — співачка та сонграйтерка з Сум, яка стрімко розвивається на сучасній українській інді-сцені. Її музика поєднує атмосферне альтернативне звучання, проникливу лірику та щирі тексти, а кожен новий реліз розкриває авторський стиль виконавиці. У цій статті на sumski.com.ua розповідаємо про творчий шлях Moann, її концептуальний дебютний мініальбом «Дім без світла», виступи на Atlas Festival, номінацію на MEGOGO MUSIC AWARDS, музичні експерименти, свідому українізацію творчості та колаборації з учасниками гурту «Океан Ельзи».
Початок кар’єри в Сумах та формування власного intelligent pop стилю
Творча історія Анни Карпенко, яка виступає під псевдонімом Moann, нерозривно пов’язана із Сумами. Саме рідне місто стало середовищем, у якому формувалися її музичні смаки, погляди та майбутній стиль. Важливу роль у становленні Карпенко відіграли українські виконавці, яких вона слухала в період творчого дорослішання. Серед них — Vivienne Mort, «Океан Ельзи» та «ТНМК». Їхня музика стала для майбутньої Moann своєрідною точкою відліку й допомогла сформувати власне розуміння того, якою може бути сучасна українська музика.
Перші кроки в індустрії Анна робила без великої команди чи потужного лейбла. Вона самостійно створювала пісні, працювала над записами та музичними відео, поступово залучаючи до роботи інших музикантів. Серед її творчих партнерів були Сашко Дворецький та Костя Марк. З кожним новим релізом проєкт Moann ставав помітнішим для слухачів, насамперед на локальній сцені.
Водночас музика для Карпенко стала не лише способом самовираження, а й частиною особистого переосмислення. Процес свідомої українізації, пошук власної культурної опори та бажання говорити зі слухачем саме зі своєї позиції поступово знайшли відображення і в її творчості.
Професійний поворот відбувся у 2025 році, коли Moann розпочала офіційну співпрацю з лейблом kontrabass promo. Для молодої артистки це стало переходом від самостійного розвитку до нового етапу кар’єри, пов’язаного з професійною музичною індустрією та випуском повноцінного музичного матеріалу.
Власний стиль Moann визначає як intelligent pop або indie pop. Водночас її звучання не обмежується одним жанром: у ньому можна почути й альтернативний рок, що додає музиці більшої емоційної та стилістичної глибини.
Сьогодні Moann поступово вибудовує власну музичну територію — ту, де особисті переживання, українська культурна ідентичність та сучасне інді-звучання складаються в цілісну історію.
Мініальбом «Дім без світла»: історія створення та сенси дебютного релізу
Ключовою подією 2025 року стала презентація дебютного мініальбому, який отримав назву «Дім без світла». Цей реліз є надзвичайно концептуальним та відображає складні психологічні стани.
За словами самої Анни Карпенко, вибір назви для альбому зовсім не є випадковим. Вона пояснює, що після початку повномасштабного вторгнення поняття «дім» кардинально змінилося та набуло для всіх українців нових, набагато глибших значень.
«Тепер це не лише фізичне місце, але й внутрішній стан, який формується внаслідок складних обставин. В альбомі я досліджую свій «дім» — зовні та всередині — і як він відображається на моїй свідомості», — зазначає Moann.
Альбом побудований на ідеї циклічності — кожен трек демонструє різні емоції та етапи, що періодично повторюються в житті самої виконавиці. До складу альбому увійшли чотири композиції:
- «Під водою»
Ця пісня символізує несподіване занурення в абсолютно невідомі обставини. Стан ліричної героїні схожий на перебування на самому дні, де для елементарного виживання потрібно опанувати неможливе — буквально навчитися дихати без кисню.
- «Те саме» (feat. Гурт Дно)
Трек передає гнітюче відчуття одноманітності та життя виключно за інерцією. Він описує стан, коли буденна рутина ніби затягує людину, і все навколо стає надто знайомим та передбачуваним.
- «Паузи»
Композиція, яка, за словами самої виконавиці, слугує нагадуванням про те, як критично важливо зупинятися у цьому вирі подій і знаходити дорогоцінний час для перепочинку.
- «Дім без світла»
Завершальний трек мініальбому. Замість того щоб дати очікувані відповіді, пісня навмисно залишає слухача з гострим почуттям емоційної розгубленості та відчуттям втрати контролю над подіями, що підкреслює загальний лейтмотив альбому.
Водночас чотири треки складаються у своєрідне емоційне коло: занурення у невідоме змінюється застряганням у рутині, потім приходить потреба зробити паузу, а завершальним акордом стає повернення до того самого «дому без світла». Саме ця циклічність робить реліз цілісним, а не просто набором окремих пісень. Для Moann цей мініальбом став способом говорити про особисте через зрозумілі багатьом переживання. Тут немає простих відповідей, зате є чесна спроба зафіксувати стан людини, яка вчиться жити в новій реальності та водночас заново шукає себе.
Спільні пісні: колаборація з гуртом Дно та музикантами «Океану Ельзи»
Для Moann співпраця з іншими музикантами стала важливою частиною творчого розвитку. Одним з таких проєктів стала робота з «Гуртом Дно». Після спільної композиції «Те саме» артисти продовжили експериментувати, результатом чого став новий трек — «Я окєй». Його прем’єра відбулася 11 червня 2026 року. Цього разу до Moann та «Гурту Дно» приєдналися Денис Дудко та Мілош Єліч — музиканти, відомі насамперед своєю роботою в складі «Океану Ельзи». Для молодої сумської співачки така колаборація стала помітною подією та ще одним свідченням того, що її творчість виходить за межі локальної сцени.
За легкою, майже буденною назвою «Я окєй» ховається зовсім не безтурботний зміст. Пісня говорить про стан людини, яка живе в постійному очікуванні — нового дня, новин, звісток від близьких. Це та емоційна реальність, яку добре розуміють українці, особливо в часи війни.
Анна Карпенко описала цей стан досить просто:
«Втім, де б ти не жив — завжди переживаєш за своїх, за себе, і просто тримаєшся».
Саме ця суміш тривоги, втоми та спроби не втрачати рівновагу й визначає настрій композиції. Самі музиканти з іронією назвали його «елітне сумне дно» — формулювання, яке добре передає поєднання меланхолії та самоіронії, закладене в пісні.
Для Moann ця робота стала ще одним кроком у пошуку власного звучання та водночас можливістю опинитися в одному музичному просторі з артистами, творчість яких свого часу вплинула на її становлення.
Виступи на Atlas Festival та номінація на премію MEGOGO MUSIC AWARDS
Для Moann студійні релізи стали лише початком. Поступово її музика вийшла за межі локальної аудиторії, а ім’я Анни Карпенко почало з’являтися серед молодих українських інді-артистів, на яких варто звернути увагу.
Одним з важливих етапів став виступ на Atlas Festival. Для молодої виконавиці це була можливість вийти на велику сцену та представити власні пісні значно ширшій аудиторії. Фестивальний формат дав Moann нових слухачів та став важливою сходинкою в її професійному розвитку.
Ще вагомішим підтвердженням професійного інтересу до творчості Moann стала номінація на MEGOGO MUSIC AWARDS. Анна Карпенко претендувала на нагороду в категорії «Нова хвиля: альтернативна/інді-артистка». Для виконавиці, яка розпочинала свій шлях у Сумах і поступово формувала власну аудиторію, така номінація стала важливим визнанням уже на всеукраїнському рівні.
Окрему роль у популяризації Moann відіграють сумські медіа. Зокрема, видання «Цукр» регулярно розповідає про її нові пісні та творчі проєкти. Журналісти Захар Ювко та Владислава Кріцька звертають увагу не лише на саму музику, а й на особисті історії місцевих артистів та процес переосмислення ними української культурної ідентичності.
Історія Moann у цьому контексті показова: артистка з Сум створює музику, яка виростає з особистого досвіду, але поступово знаходить слухача далеко за межами рідного міста. А підтримка локальних медіа та культурної спільноти допомагає таким виконавцям бути почутими й водночас показує іншу, сучасну музичну сторону Сум. Це приклад того, як артист з регіону може поступово вийти далеко за межі локальної сцени. Без гучного старту та миттєвої популярності вона крок за кроком вибудовує власний музичний світ, спираючись на щирість, особистий досвід і любов до української музики.